Батькам про готовність дитини до навчання в школі

          Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню  освіту» навчання у 1 класі розпочинають діти, як правило, з 6-ти років. Одним із обов’язків сім’ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов’язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання. 

          Готовність до навчання у школі є інтегрованою характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. 

          Фізична готовність до школи визначається медичними працівниками і записується у медичній картці. Дитина йде до школи, якщо на момент вступу вона вже досягла фізичного віку в 6 років. Одним із показників фізичної готовності є антропометричні параметри розвитку організму дитини (зріст, вага, кількість постійних зубів). Якщо у дитини на момент вступу до школи більшість антропометричних показників є занизькими, необхідно замислитися і порадитися з лікарем або шкільним психологом, чи варто дитині йти до школи саме зараз. Проблема сьогодення – низька рухова активність. Це біологічна потреба людини. Для кожного віку вона має свій оптимальний рівень.  Для підтримки нормальної рухової активності школяр повинен щодня робити 23-30 тисяч кроків, а дошкільник – 12 тисяч. Для того, щоб дитина розвивалась нормально, вона повинна рухатися не менше двох годин протягом дня, крім цього, не менше години займатися фізичними вправами (ранкова гімнастика, заняття з фізкультури, спорту, гімнастика пробудження тощо).

Пульс дитини під час організованих занять фізкультурою має підніматися до 140 ударів на хвилину (ефект тренування). 

          Крім фізичної зрілості, для успішного навчання у школі важливо, щоб дитина була і психічно зрілою. Фізична та психічна зрілість – дві невід’ємні складові шкільної зрілості шестирічних дітей. Психічна зрілість складається з таких компонентів:

• мотиваційна готовність;
• інтелектуальна готовність;
• вольова готовність;
• моральна готовність.

          Моральна готовність є фундаментом особистості дошкільника. У повсякденні під час спілкування з дорослими, розігрування рольових ігор з однолітками у дитини формуються узагальнені знання про численні соціальні норми, які безпосередньо пов’язані з її позитивними і негативними переживаннями. Одним із вирішальних чинників формування моральної готовності дитини є приклад спілкування батьків з різними людьми, а саме: зі своїми батьками (бабусею, дідусем) та родичами; зі своїми друзями; з іншими дорослими та дітьми. Дошкільний вік – це період, коли поведінка дитини формується переважно через наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки дітей – це більш ніж 80% вчинків близьких їм дорослих.

          Вольова готовність дитини до шкільного навчання є досить важливою складовою безболісного входження у нову систему відносин. Уже у дошкільному віці дитина опиняється перед необхідністю долати певні труднощі і підкорювати свої дії поставленій меті. Завдяки цьому вона починає свідомо контролювати себе, керувати власними внутрішніми і зовнішніми діями, своїми пізнавальними процесами і поведінкою в цілому. Основними показниками вольової готовності дитини є певні рівні сформованості довільних психічних процесів, зокрема сприймання, пам’яті, уваги. Дитина, у якої сформовано вольову готовність, володіє доступними правилами поведінки. Вона правильно реагує на оцінку дорослими виконаного завдання: якщо оцінка негативна – не кидається речами, не падає на підлогу тощо. Потрібно пам’ятати, що психофізіологічні особливості шестирічок не дають змоги сформувати вольову готовність у такому обсязі, як у дітей семи років. Тому не варто ставити перед дітьми непосильних завдань.

          Прагнення дитини зайняти нове соціальне становище веде до створення її внутрішньої позиції – мотивації. Мотиваційна готовність дитини є своєрідним «генератором» позитивних вражень про школу. Це той  «двигун», який допомагає дитині комфортно почуватися у школі і ставитися до навчання як до цікавого процесу.

          Інтелектуальна готовність  дошкільного навчання пов’язана з розвитком розумових процесів – умінням узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини має бути сформований певний обсяг уявлень, зокрема образних і просторових, відповідний рівень мовленнєвого розвитку та пізнавальної активності. Інтелектуальна готовність містить у собі кілька взаємопов’язаних структурних компонентів, як-от: 

• система загальних знань про навколишній світ;
• відповідний рівень розвитку пізнавальної діяльності;
• деякі елементарні навички учбової діяльності.

          Умінням здійснювати звуковий аналіз слова, виконувати певні арифметичні дії дитина оволодіває у дошкільному закладі під час занять, ігор, або вдома з батьками. Зі шкільними підручниками дитина має ознайомитися лише у школі, тому що передчасна зустріч з ними може знизити її інтерес до навчання і згубно вплинути на адаптацію до школи. Останній компонент інтелектуальної готовності у жодному разі не вказує на те, що дитина обов’язково має оволодіти читанням, обчисленням та письмом. Тут треба бути вкрай обережними та терплячими, не примушувати дитину до жодних навчальних дій. Лише цікавість, бажання та інтерес дитини є ключем до успіху навчального процесу.